У Кам’янці за позовом прокурора школі повернеться земельна ділянка

Рішенням Господарського суду Черкаської області задоволено позов Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави у сфері захисту прав і свобод дітей. Про це повідомили у Кам’янському відділі Смілянської місцевої прокуратури.

ак, предметом оскарження у вказаній справі став договір про спільну діяльність, що укладений між школою-інтернат та сільськогосподарським підприємством, за умовами якого земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що перебуває в постійному користуванні дитячого закладу, повністю вибула у відання суб’єкта господарювання, який використовував її для задоволення власних потреб та отримання відповідного прибутку.

В судовому засіданні прокурор навів докази того, що в даному випадку мають місце повноцінні орендні відносини, які приховані за договором про спільну діяльність, з якими погодився суд та ухвалив рішення про задоволення позову.

Таким чином, суб’єкта господарювання зобов’язано звільнити земельну ділянку площею 15 га, вартістю 633 тис. грн. та повернути її у відання школи-інтернат.

На Херсонщині на виконання рішення суду за позовом прокурора державі повернуто земельну ділянку рекреаційного призначення вартістю понад 50 млн грн

Постановою Одеського апеляційного господарського суду залишено у силі рішення господарського суду Херсонської області, яким задоволено позов прокурора та скасовано державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею понад 18 га за комунальним підприємством «Лазурне», а також зобов’язано повернути земельну ділянку вартістю 53 млн 649 тис грн до земель Лазурненської селищної ради.

Підставою для звернення прокуратури з позовами до суду в інтересах держави, а також необхідність їх захисту стало надання земельної ділянки рекреаційного призначення комунальної власності всупереч встановленому та законодавчо визначеному порядку надання земельних ділянок в постійне користування.

Завдяки принциповій позиції органів прокуратури Херсонської області рішення суду боржником виконано у повному обсязі. Відповідно до акту приймання-передачі земельну ділянку повернуто державі в особі Лазурненської селищної ради Скадовського району.

Про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.


За матеріалами прес-служби прокуратури Херсонської області

Позовна давність для прокурора

Держава відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №310/5980/13-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд України

Постанова

15 листопада 2017 року м.Київ №310/5980/13-ц

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — СІМОНЕНКО В.М.,
суддів: ГУМЕНЮКА В.І., ОХРІМЧУК Л.І., РОМАНЮКА Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Бердянської міської ради, управління Держземагентства в Бердянському районі Запорізької області, Особи 5, третя особа — реєстраційна служба Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки, за заявою Особи 5, подану представником Особою 6, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.09.2015,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року бердянський міжрайонний прокурор в інтересах держави звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що прокурорською перевіркою встановлено, що пп.5.46 п.5 рішення Бердянської міськради від 28.01.2010 «Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельних ділянок та передано у власність Особи 5 земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації за Адресою 1. На підставі цього рішення Особа 5 отримала державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку та здійснила державну реєстрацію цього державного акта.

Вважаючи, що проект відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва Особі 5 погоджено та затверджено з порушенням вимог водного, земельного та містобудівного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, розташована в м.Бердянську на території Бердянської коси в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, проектна документація стосовно землеустрою щодо її відведення затверджена оскаржуваним рішенням Бердянської міськради без проведення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації, прокурор в інтересах держави просив визнати недійсними пп.5.46 п.5 рішення Бердянської міськради від 28.01.2010 «Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га для ведення індивідуального дачного будівництва за Адресою 1, виданий на ім’я Особи 5; скасувати державну реєстрацію зазначеного державного акта; зобов’язати управління Держземагентства в Бердянському районі Запорізької області скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки; зобов’язати Особу 5 повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді м.Бердянська.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.05.2014 позов прокурора в інтересах держави до Бердянської міськради задоволено частково: визнано недійсним пп.5.46 п.5 рішення Бердянської міськради «Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 28.01.2010 №38, яким передано у приватну власність Особі 5 земельну ділянку площею 0,1 га для ведення індивідуального дачного будівництва; визнано недійсним державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку та скасовано його державну реєстрацію. Зобов’язано управління Держземагентства в Бердянському районі Запорізької області скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки та зобов’язано Особу 5 повернути зазначену земельну ділянку територіальній громаді м.Бердянська.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 8.04.2015 рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.05.2014 в частині задоволення позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов’язання управління Держземагентства в Бердянському районі Запорізької області скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою ВСС від 17.09.2015 касаційну скаргу Особи 5, подану представником Особою 6, відхилено, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.05.2014 в залишеній без змін частині рішенням апеляційного суду та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 8.04.2015 залишено без змін.

13.09.2016 від представника Особи 5Особи 6 до Верховного Суду України надійшла заява про перегляд ухвали ВСС від 17.09.2015, яка подана з передбаченої п.4 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВСУ висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме — ст.267 Цивільного кодексу в поєднанні з п.5 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 №4176-VI.

Другие публикации:  Приказ 05111998

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення заявник посилається на постанову ВСУ від 8.06.2016.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до ст.353 ЦПК ВСУ переглядає судові рішення в цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.

Згідно з п.4 ч.1 ст.355 ЦПК заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові ВСУ висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права.

У справі, яка переглядається, суди, з’ясувавши питання щодо спливу строку позовної давності, дійшли висновку про те, що прокурор не пропустив такого строку на звернення до суду із зазначеним позовом і до спірних правовідносин підлягає застосуванню законом №4176-VI, оскільки право на звернення до суду із цим позовом виникло в січні 2010 року й на момент набрання чинності законом №4176-VI (15.01.2012) строк позовної давності не сплив, а тому звернення прокурора до суду з позовом у червні 2013 року відповідає вимогам п.5 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону №4176-VI про право особи протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Разом з тим у наданій заявником постанові ВСУ від 8.06.2016 у справі №6-3089цс15 зроблено правовий висновок, відповідно до якого норма п.4 ч.1 ст.268 ЦК, яка діяла до набрання чинності законом №4176-VI, спрямована на захист власників та інших осіб, які мають речові права на майно, від неправомірних дій органів державної влади або органів місцевого самоврядування, отже, не може поширюватися на випадки звернення до суду прокурора з позовом в інтересах держави, а сплив позовної давності для зазначених спорів починається з дати, коли орган, в інтересах якого подано позов прокурором, дізнався про порушене право.

Отже, судове рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не відповідає викладеному в постанові ВСУ правовому висновку щодо застосування в подібних правовідносинах ст.257 ЦК в поєднанні з п.4 ч.1 ст.268 цього кодексу в редакції, яка діяла до набрання чинності законом №4176-VI, тобто до 15.01.2012.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, ВСУ виходить із такого.

Відповідно до ст.257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 роки.

При цьому відповідно до ч.1 ст.261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями ст.268 ЦК передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема в п.4 ч.1 цієї статті в редакції, яка діяла до 15.01.2012, зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Відповідно до п.5 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону №4176-VI протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом, тобто з 15.01.2012, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено її право власності або інше речове право.

Однак зазначена норма матеріального права за своєю суттю направлена на захист прав власників та інших осіб від незаконних дій держави та її органів щодо порушення права власності або інших речових прав громадян з її боку.

Оскільки держава зобов’язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб’єктів владних повноважень положення п.4 ч.1 ст.268 ЦК не поширюються на позови прокуратури, які пред’являються від імені держави та спрямовані на захист права державної власності або іншого речового права держави, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення ст.257 ЦК щодо загальної позовної давності, а на підставі ч.1 ст.261 цього кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб’єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав і законних інтересів.

Таким чином, суди безпідставно застосували до спірних правовідносин положення п.5 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону №4176-VI.

Оскільки під час розгляду справи слід встановити, з якого часу особі, в інтересах якої пред’явлено позов прокурором, стало відомо про порушене право, а ВСУ відповідно до норм статей 360 2 , 335 ЦПК не може встановлювати ці обставини, то це перешкоджає ВСУ ухвалити нове рішення у справі.

Тому судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд до суду першої інстанції згідно з пп.«а» п.1 ч.2 ст.360 4 ЦПК.

Керуючись п.4 ч.1 ст.355, п.1 ч.1 ст.360 3 , пп.«а» п.1 ч.2 ст.360 4 ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 5 задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12.05.2014, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 8.04.2015 та ухвалу ВСС від 17.09.2015 скасувати в частині задоволених позовних вимог, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова ВСУ є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.

Не розібралися зі статусом

№6 (1356) 10.02—16.02.2018

Оскільки прокурор є посадовою особою органу державної влади, справи, в яких він є позивачем, підсудні окружним адміністративним судам. Такий висновок зробив ВС в постанові №810/2509/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Другие публикации:  Развод продажа квартир

Верховний Суд

Постанова

26 січня 2018 року м.Київ №810/2509/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — БЕРНАЗЮКА Я.О.,
суддів: ГРИЦІВА М.І., КОВАЛЕНКО Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом першого заступника прокурора Київської області до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5.12.2017,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовна заява мотивована тим, що оскаржуване рішення Козинської селищної ради прийняте всупереч вимогам стст.88, 89 Водного кодексу, стст.60, 61 Земельного кодексу.

Ухвалою КОАС від 24.07.2017, залишеною без змін ухвалою КААС від 5.12.2017, позовна заява повернута позивачу.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, перший заступник прокурора Київської області звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу КОАС від 24.07.2017 та ухвалу КААС від 5.12.2017 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що, звертаючись з позовом до суду, перший заступник прокурора Київської області має статус позивача з огляду на відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і відповідно до обсягу наданих йому повноважень виконує владну функцію та виступає від імені держави, тобто є посадовою особою державного органу.

Згідно з положенням ч.3 ст.211 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та ч.4 ст.328 КАС (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до чч.1, 2 та 3 ст.159 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та чч.1, 2 та 3 ст.242 КАС (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст.2 та ч.4 ст.242 КАС (в редакції, чинній на момент винесення цього рішення) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме: бути справедливим та неупере-дженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту права та інтересів фізичних осіб, прав та інтере-сів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, а мотиви, викладені в касаційній скарзі скаржником, є прийнятні з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.18 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) місцевим загальним судам як адміністративним підсудні адміністративні справи, в яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Разом з тим п.1 ч.2 вказаної статті визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.

Суд зазначає, що для визначення предметної підсудності справ за позовами прокурора важливо встановити статус прокурора у справі — позивач чи представник сторони.

Якщо прокурор є позивачем у справі, то такі справи відповідно до ч.2 ст.18 КАС підсудні окружним адміністративним судам, оскільки позивачем у справі є посадова особа органу державної влади.

Якщо прокурор звернувся до суду як законний представник, то предметну підсудність таких справ необхідно визначати з урахуванням статусу особи, яку він представляє.

Таким чином, згідно зі змістом позовної заяви позивачем у даній справі є перший заступника прокурора Київської області, який відповідно до обсягу наданих йому повноважень є посадовою особою органу державної влади.

Беручи до уваги положення п.1 ч.2 ст.18 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень), незалежно від статусу відповідача, адміністративні справи, де позивачем є орган державної влади, зокрема прокурор міста, підсудні окружним адміністративним судам.

Враховуючи викладене, доводи скаржника спростовують висновки, викладені в ухвалі КОАС від 24.07.2017 та ухвалі КААС від 5.12.2017, щодо підсудності даного спору місцевому загальному суду.

Частиною 2 ст.6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Преамбула закону «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у пп.23, 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України», відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у ст.6 конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві … керується законом, що приймається парламентом» («Zand v. Austria»); фраза «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін «судом, встановленим законом» у §1 ст.6 конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути «встановленим законом» є однією з кількох вимог конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів включає не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції («Coeme and others v. Belgium»); суд не є встановленим законом, якщо правила, які регламентують склад суду, не були дотримані («Posokhov v. Russia», «Fedotova v. Russia»).

Другие публикации:  Алименты на содержание супруги рб

Таким чином, суд касаційної інстанції, здійснивши перегляд судових рішень у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про обґрунтованість касаційної скарги.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що рішення судів у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга — задоволенню.

Керуючись стст.341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Ухвалу КОАС від 24.07.2017 та ухвалу КААС від 5.12.2017 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

На виконання рішення суду за позовом прокурора фактично повернуто територіальній громаді м. Рівне об’єкт нерухомості вартістю понад 850 тис грн

За реагування Рівненської місцевої прокуратури територіальній громаді м. Рівне реально повернуто об’єкт комунальної власності – приміщення загальною площею 211,6 кв м, вартістю понад 850 тис грн.
Йдеться про нежитлове приміщення, яке розташоване в обласному центрі по вул. Гур’єва та яке було надане Рівненською міською радою у користування суб’єкту господарювання.
Прокурори з’ясували, що користування майном орендар здійснював у порушення вимог чинного законодавства, що стало підставою для захисту Рівненською місцевою прокуратурою державних інтересів та пред’явлення до суду позову про розірвання договору оренди й повернення комунального майна, а також стягнення заборгованості за даним договором.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.11.2017 підтримано законну позицію прокуратури та задоволено позов у повному обсязі.
Як результат – 29.12.2017 державним виконавцем судове рішення виконано, а об’єкт комунальної власності фактично повернуто Рівненській міській раді.

За матеріалами Рівненської місцевої прокуратури

ВС роз’яснив підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді

Участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін є обставиною, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Необхідність судового захисту інтересів держави саме прокурором від імені суб’єкта владних повноважень має бути обґрунтована і підтверджена належними доказами. За відсутності належних підстав для звернення прокурора до суду скарга підлягає поверненню.

Таким є висновок Верховного Суду в результаті перевірки касаційної скарги прокурора на постанови судів нижчих інстанцій за позовом фізичної особи до районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Прокурор обґрунтував потребу звернутися з касаційною скаргою необхідністю захистити порушені інтереси держави при розпорядженні земельною ділянкою державної форми власності, яку, за доводами прокурора, незаконно передано у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів. Прокурор вказав на відсутність реагування на судове рішення з боку РДА, яка уповноважена державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду, перевіривши касаційну скаргу, дійшов висновку, що підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави немає, а вказана скарга підлягає поверненню.

У рішенні зазначено, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах (зокрема, касаційне оскарження судових рішень) можливе за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме повинно бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб’єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 ст. 53 КАС України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Суд пояснює, що прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду і замінювати належного суб’єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб’єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб’єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб’єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб’єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд врахував, що, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу.

Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Еще статьи:

  • Приказ 347 минздравсоцразвития Приказ Министерства здравоохранения и социального развития РФ от 26 апреля 2011 г. N 347н "Об утверждении формы бланка листка нетрудоспособности" Приказ Министерства здравоохранения и социального развития РФ от 26 […]
  • Нотариус г сургута Нотариусы Сургут +7 (499) 703-35-33 доб. 792 – Москва и МО Ниже представлен список нотариусов в выбранной категории. Чтобы посмотреть подробную информацию по конкретному нотариусу, кликните по ФИО нотариуса. Нотариус […]
  • Договор порядок оплаты 50 предоплата Оплата авансом в договоре ДОГОВОР ПОСТАВКИ с условием о предоплате за поставляемый товар в лице , действующего на основании , именуемый в дальнейшем «Поставщик», с одной стороны, и в лице , действующего на основании , […]
  • Приказ 624 н от 2011 Приказ Министерства здравоохранения и социального развития РФ от 29 июня 2011 г. N 624н "Об утверждении Порядка выдачи листков нетрудоспособности" (с изменениями и дополнениями) Приказ Министерства здравоохранения и […]
  • Компенсация части родительской платы за содержание ребенка детском саду Компенсация части родительской платы за содержание ребенка детском саду МДОУ «Детский сад №19 р.п. В. Синячиха общеразвивающего вида» 624690, Свердловская область, Алапаевский район р.п.Верхняя Синячиха ул. Советская, […]
  • Приказ 763 Приказ Министерства экономического развития РФ от 6 декабря 2017 г. № 651 “О внесении изменений в требования к фондам содействия кредитованию (гарантийным фондам, фондам поручительств) и их деятельности, утвержденные […]
За позовом прокурора